Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд роз'яснив, що звільнення працівника на підставі втрати довіри (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України) під час його тимчасової непрацездатності є правомірним в умовах воєнного стану — але лише за дотримання спеціального порядку визначення дати звільнення.
Згідно з позицією ВС, роботодавець не може датувати наказ про звільнення днем, коли працівник перебуває на лікарняному. Датою звільнення має бути перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності. Порушення цього правила тягне зміну дати звільнення судом та стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Що це означає для роботодавців і працівників
Практичний наслідок рішення ВС — подвійний:
Для роботодавців: видання наказу про звільнення через втрату довіри в період лікарняного працівника є процесуально допустимим, проте дата набрання ним чинності автоматично переноситься на перший робочий день після закриття листка непрацездатності. Ігнорування цього правила створює ризик судового оскарження та фінансових санкцій.
Для працівників: перебування на лікарняному в умовах воєнного стану не є абсолютним захистом від звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП (втрата довіри). Водночас неправильно визначена дата звільнення є самостійною підставою для звернення до суду з вимогою про зміну дати та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку (ст. 117 КЗпП).
Порівняльна таблиця: до і після роз'яснення ВС
| Параметр | Попередня невизначеність | Позиція ВС || |---|---|---| | Допустимість звільнення під час лікарняного | Спірна в умовах воєнного стану | Допустима за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП | | Дата звільнення | Дата наказу роботодавця | Перший робочий день після закінчення непрацездатності | | Наслідок порушення дати | Нечіткий | Зміна дати судом + середній заробіток за ст. 117 КЗпП |
Додатково варто враховувати, що ст. 40 КЗпП України (загальні підстави звільнення з ініціативи роботодавця) містить пряму заборону звільнення в період тимчасової непрацездатності. Однак п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП (звільнення через втрату довіри) є спеціальною нормою, і ВС кваліфікував її застосування з урахуванням особливого правового режиму воєнного стану.
Для ознайомлення з загальними гарантіями при звільненні див. статтю 40 КЗпП у базі знань.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для вирішення конкретної трудової ситуації зверніться до кваліфікованого юриста.
Правова база
- п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України — звільнення у зв'язку з втратою довіри до працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності
- ст. 40 КЗпП України — заборона звільнення з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності (загальна норма)
- ст. 117 КЗпП України — відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні: стягнення середнього заробітку за весь час прострочення
- Закон України «Про правовий режим воєнного стану» — правова база для застосування особливого регулювання трудових відносин у період воєнного стану