Що сталося
Верховний Суд відмовив спадкоємиці у витребуванні житлового будинку з чужого володіння через сплив позовної давності. Постанова у справі № 128/522/25 ухвалена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду 06.11.2026. Жінка намагалася повернути будинок, вважаючи себе його законною спадкоємицею, проте суд встановив, що вона знала про порушення свого права ще у 2008 році.
Суд наголосив: трирічний строк позовної давності за вимогою про витребування майна обчислюється з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи — а не з дати оформлення спадщини чи скасування правовстановлюючих документів іншого власника. Позовну вимогу спадкоємиця пред’явила лише у 2025 році — через 17 років після того, як дізналася про порушення.
Що це означає для спадкоємців
Практичний наслідок для спадкових спорів однозначний: відлік трирічного строку позовної давності за ст. 388 ЦК України не чекає завершення спадкових процедур чи судового скасування документів відповідача. Якщо спадкоємець знав або об’єктивно міг знати про порушення свого права на майно, строк спливає через три роки незалежно від того, коли саме він отримав свідоцтво про право на спадщину.
Для власників і потенційних спадкоємців це означає необхідність звертатися до суду одразу після виявлення порушення права, а не відкладати позов до завершення всіх супутніх процедур — зокрема нотаріального оформлення спадщини. Детальніше про строки звернення до суду у майнових спорах — у розділі позовна давність.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
Суд застосував загальне правило ст. 267 ЦК України, за яким сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, та ст. 388 ЦК України щодо витребування майна від добросовісного набувача. Трирічний строк позовної давності обчислюється з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про вибуття свого майна з володіння, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постановою Великої Палати ВС від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.