Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд у справі № 278/1726/24 (постанова від 10 червня 2026 року) частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд. Суд встановив, що апеляційна інстанція не дослідила належним чином обставини, які могли свідчити про справжню волю дарувальниці.
Фабула справи: мати оформила договір дарування житлового будинку та земельної ділянки на доньку, розраховуючи на догляд. Після того як донька припинила надавати допомогу, мати звернулась до суду з позовом про визнання договорів дарування недійсними, посилаючись на помилку щодо правової природи правочину — стверджуючи, що насправді мала намір укласти договір довічного утримання.
Яке правове значення має помилка щодо природи правочину
Верховний Суд підтвердив ключовий правовий принцип: при оскарженні правочину через помилку щодо його правової природи вирішальне значення має не лише текст підписаного договору, а й сукупність обставин, що існували на момент його укладення.
Суд зазначив, що фактичний намір сторони укласти договір довічного утримання — за якого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом — є юридично значущою обставиною, яка підлягає дослідженню. Договір дарування та договір довічного утримання мають принципово різну правову природу: перший є безоплатним і не передбачає зустрічного обов'язку обдарованого, тоді як другий покладає на набувача триваючі зобов'язання з утримання та догляду.
Докладніше про правову природу різних видів договорів щодо нерухомості читайте у розділі Право власності та нерухомість.
Практичні наслідки для власників нерухомості
Постанова Верховного Суду у справі № 278/1726/24 формує важливий орієнтир для судів нижчих інстанцій: при розгляді позовів про визнання договорів дарування нерухомості недійсними через помилку суди зобов'язані повно досліджувати обставини укладення правочину, а не обмежуватися буквальним тлумаченням тексту договору.
Для осіб, які планують передати нерухомість в обмін на догляд, це рішення підкреслює критичну важливість правильного вибору виду договору ще до його підписання. Договір довічного утримання (догляду), на відміну від дарування, прямо закріплює обов'язки набувача та надає відчужувачу правові механізми захисту у разі їх невиконання.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією. З конкретних правових питань рекомендуємо звертатися до кваліфікованого адвоката.
Правова база
- Справа Верховного Суду № 278/1726/24, постанова від 10 червня 2026 року
- Цивільний кодекс України: положення про недійсність правочинів (помилка щодо правової природи)
- Цивільний кодекс України: глава про договір довічного утримання (догляду)
- Цивільний кодекс України: глава про договір дарування