Перейти до основного вмісту

Верховний Суд: звільнення за відмову від неповного робочого часу без реальних змін виробництва — незаконне

Верховний Суд підтвердив: звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП через відмову працювати 2 години на день є правомірним лише якщо роботодавець доведе реальні зміни в організації виробництва і праці.

Олександр Кравченко, магістр права · 29 серпня 2026 р.

Підготовлено за допомогою AI на основі наведених джерел.

29 серпня 2026 р.Трудове право2 хв читанняПершоджерело
Правова базап. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП Українист. 32 КЗпП Українич. 1 ст. 235 КЗпП Українист. 43 Конституції України+1

Ця зміна стосується ваших трудових прав?

Швидка AI-перевірка за 2 хвилини, без реєстрації.

Перевірити свою ситуацію

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд сформулював правову позицію: зміна істотних умов праці — зокрема скорочення тривалості робочого дня до 2 годин — є законною підставою для звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України лише тоді, коли роботодавець документально доводить реальні зміни в організації виробництва і праці. Без такого доведення звільнення є незаконним.

Повід для справи: роботодавець перевів працівницю на режим неповного робочого часу — 2 години на день, — а після її відмови працювати в такому режимі звільнив її на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці). Суд встановив, що реальних змін в організації виробництва і праці роботодавець не підтвердив.

Що це означає для роботодавців і працівників

Звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП потребує двох обов'язкових умов одночасно: (1) наявності реальних змін в організації виробництва і праці та (2) відмови працівника від продовження роботи в нових умовах. Відсутність першої умови робить звільнення незаконним незалежно від факту відмови.

Порівняльна таблиця: до і після позиції ВС

Параметр Позиція до роз'яснення ВС Позиція після роз'яснення ВС
Підстава для звільнення Формальна відмова працівника від нових умов Відмова + доведені реальні зміни виробництва
Тягар доказування Розподілявся нечітко На роботодавцеві — довести зміни в організації праці
Наслідок без доказів Звільнення могло залишатись у силі Звільнення визнається незаконним
Норма п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП у системному зв'язку зі ст. 32 КЗпП

Працівник, якого звільнили за аналогічних обставин, має право оскаржити таке звільнення до суду та вимагати поновлення на роботі й виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП.

Докладніше про права працівників при зміні умов праці — у базі знань AGENTIS.

Правова база

  • п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України — підстава припинення трудового договору у зв'язку з відмовою від продовження роботи при зміні істотних умов праці.
  • ст. 32 КЗпП України — зміна істотних умов праці допускається лише у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; працівника необхідно повідомити не пізніше ніж за 2 місяці.
  • ч. 1 ст. 235 КЗпП України — у разі незаконного звільнення суд поновлює працівника на роботі та зобов'язує виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
  • ст. 43 Конституції України — гарантія захисту від незаконного звільнення.

Експертна оцінка

AGENTIS Expert Opinion

Ця правова позиція Верховного Суду має принципове значення для правозастосування ст. 32 та п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП. З RAG-контексту випливає, що будь-яка зміна умов праці, яка фактично позбавляє працівника основних трудових гарантій (у тому числі нормальної тривалості робочого часу і відповідної заробітної плати), без належного правового обґрунтування є неналежним виконанням роботодавцем норм трудового законодавства — аналогічно до ситуацій, коли роботодавець змінює умови праці в обхід гарантій статей 40, 42, 49-2 КЗпП. Скорочення робочого часу до 2 годин на день фактично означає пропорційне скорочення заробітної плати, яка за ст. 1 Закону України 'Про оплату праці' є винагородою за виконану роботу за трудовим договором. Якщо роботодавець не доводить реальних змін в організації виробництва, такий крок може кваліфікуватись як спосіб примусити працівника звільнитись 'за власним бажанням' або через відмову від нових умов — що суперечить гарантіям ст. 43 Конституції України. Практичний наслідок для роботодавців: накази про зміну режиму роботи мають супроводжуватись документальним підтвердженням організаційних змін (зміна структури підприємства, скорочення обсягів виробництва тощо), інакше суд визнає звільнення незаконним із зобов'язанням виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 1 ст. 235 КЗпП).

Джерела

1 авторитетне джерело · 1 всього

Пов'язані матеріали

Трудове право: звільнення, зарплата, відпустки
Персональний AI-аналіз

Отримайте персональний аналіз вашої справи

AI проаналізує вашу ситуацію за 420+ чинними законами України: покроковий план дій, ризики, необхідні документи, дедлайни.

Тижневі правові оновлення

Ключові зміни у законодавстві та пояснення українською — раз на тиждень.

Надсилаючи email, ви погоджуєтесь отримувати періодичні правові оновлення AGENTIS. Відписка — у кожному листі. Деталі — політика конфіденційності.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.