Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги директора комунального підприємства визнав його звільнення за прогул незаконним і поновив на посаді. Суд констатував: виконання службових обов'язків поза межами підприємства не може кваліфікуватися як прогул без поважних причин у розумінні трудового законодавства.
Роботодавець звільнив директора на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин). Верховний Суд встановив, що відсутність працівника на території підприємства була пов'язана з виконанням посадових функцій за його межами, що виключає склад дисциплінарного проступку у вигляді прогулу.
Які наслідки для роботодавця
На підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України суд зобов'язав роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу — 1 061 539,92 грн за 882 робочі дні (з 31 серпня 2021 року по 22 січня 2025 року).
Рішення формує чітку правову позицію: роботодавець, який звільняє керівника за прогул без з'ясування фактичних обставин відсутності на робочому місці, несе повний фінансовий ризик у вигляді компенсації середнього заробітку за весь період судового спору. При тривалих судових процесах ця сума може сягати мільйонів гривень.
Практичний наслідок для підприємств: до прийняття рішення про звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП необхідно документально підтвердити, що відсутність працівника не була пов'язана з виконанням трудової функції поза межами підприємства. Докладніше про підстави звільнення — у розділі Трудове право.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
- п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України — звільнення за прогул без поважних причин (підстава, яку застосував роботодавець).
- ч. 1 ст. 235 КЗпП України — поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
- Статті 43, 45 Конституції України — гарантії захисту від незаконного звільнення та право на своєчасне отримання винагороди за працю.