Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд у касаційному порядку поновив директора комунального підприємства на посаді та стягнув з роботодавця понад 1 млн грн — середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Підставою стало визнання наказу про звільнення незаконним: відсутність працівника на робочому місці була зумовлена виконанням службових обов'язків поза межами підприємства, що не є прогулом у розумінні трудового законодавства.
Роботодавець кваліфікував відсутність директора як прогул і звільнив його на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Верховний Суд не погодився з такою кваліфікацією, зазначивши, що прогулом є відсутність на роботі без поважних причин, тоді як виконання посадових обов'язків за межами підприємства є поважною причиною відсутності на конкретному робочому місці.
Які правові наслідки для роботодавців і працівників
Рішення Верховного Суду формує чітку правову позицію: факт фізичної відсутності працівника на підприємстві сам по собі не є достатньою підставою для кваліфікації відсутності як прогулу. Роботодавець зобов'язаний встановити та довести відсутність поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник підлягає поновленню на попередній роботі, а роботодавець зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Крім того, суд може стягнути відшкодування моральної шкоди на підставі ч. 1 ст. 237-1 КЗпП.
Практично це означає, що накази про звільнення за прогул, ухвалені без належного з'ясування причин відсутності, несуть для роботодавця суттєві фінансові ризики — у цій справі загальна сума стягнення перевищила 1 млн грн.
Детальніше про порядок оскарження незаконного звільнення — у розділі Трудові спори.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
- п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП — підстава для звільнення за прогул (відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня).
- ч. 1 ст. 235 КЗпП — поновлення на роботі та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі незаконного звільнення.
- ст. 237-1 КЗпП — відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, заподіяної працівникові.
Джерело: sud.ua — судова практика