Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу директора комунального підприємства та визнав його звільнення за прогул незаконним. Суд встановив, що відсутність керівника на території підприємства не є прогулом, якщо у цей час він виконував посадові обов'язки за її межами.
За підсумками розгляду справи суд поновив позивача на посаді директора та стягнув з роботодавця середній заробіток за весь період вимушеного прогулу у розмірі 1 061 539,92 грн відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України.
Що це означає для керівників і роботодавців
Рішення Верховного Суду формує чіткий правовий орієнтир: прогул — це відсутність на робочому місці без поважних причин, а не будь-яка відсутність на території підприємства. Якщо працівник, зокрема керівник, перебував поза підприємством у зв'язку з виконанням службових функцій, підстав для звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України немає.
Практичний наслідок для роботодавців: застосування дисциплінарного звільнення без належного з'ясування причин відсутності працівника несе ризик поновлення особи на посаді через суд та стягнення середнього заробітку за весь період судового розгляду — що у цій справі склало понад 1 млн грн.
Для працівників, зокрема керівників із широкими функціональними обов'язками, рішення підтверджує: документальне підтвердження виконання обов'язків поза офісом (накази, відрядження, листування, протоколи зустрічей) є критично важливим доказом у трудових спорах. Детальніше про захист трудових прав — у розділі /knowledge/trudovi-spory.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
- п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України — підстава звільнення за прогул (відсутність на роботі без поважних причин понад три години протягом робочого дня)
- ч. 1 ст. 235 КЗпП України — поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
- ст. 43 Конституції України — гарантія захисту від незаконного звільнення
Первинне джерело: sud.ua — судова практика