Перейти до основного вмісту

Верховний Суд узагальнив практику звільнення за прогул

Верховний Суд опублікував узагальнення судової практики щодо розірвання трудового договору за прогул — документ встановлює ключові критерії правомірності такого звільнення для роботодавців і працівників.

14 травня 2026 р.Трудове право2 хв читанняПершоджерело
Правова базап. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українист. 148 КЗпП Українист. 149 КЗпП Українист. 233 КЗпП України+1

Чи стосується ця зміна саме вас?

Швидка AI-перевірка за 2 хвилини, без реєстрації.

Перевірити на собі

Що сталося

Верховний Суд оприлюднив узагальнення судової практики у справах про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку з прогулом. Документ систематизує підходи судів до оцінки законності звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та окреслює обставини, за яких таке звільнення визнається правомірним або незаконним.

Узагальнення є офіційним аналітичним матеріалом Верховного Суду, що не має нормативної сили, проте фактично формує орієнтири для нижчих судів при вирішенні трудових спорів.

Які критерії правомірності звільнення за прогул

Звільнення за прогул є правомірним лише за одночасного дотримання роботодавцем процедурних вимог КЗпП: фіксації факту відсутності, з'ясування причин, дотримання строків накладення дисциплінарного стягнення та врахування тяжкості проступку.

Судова практика, узагальнена Верховним Судом, виділяє кілька ключових аспектів:

  • Визначення прогулу. Відсутність працівника на робочому місці без поважних причин понад три години протягом робочого дня (зміни) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП кваліфікується як прогул.
  • Поважність причин. Суди оцінюють докази, надані працівником на підтвердження поважності відсутності: медичні довідки, виклики до державних органів, форс-мажорні обставини тощо.
  • Процедура звільнення. Роботодавець зобов'язаний витребувати письмове пояснення від працівника до видання наказу про звільнення (ст. 149 КЗпП). Недотримання цієї вимоги є самостійною підставою для визнання звільнення незаконним.
  • Строки. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення (ст. 148 КЗпП).

Докладніше про підстави розірвання трудового договору читайте у розділі Трудове право — КЗпП України.

Що це означає для роботодавців і працівників

Роботодавці отримують чіткі орієнтири щодо документування прогулу та дотримання процедури, порушення якої тягне поновлення працівника на роботі та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП.

Працівники, звільнені за прогул, мають право оскаржити звільнення до суду протягом одного місяця з дня вручення копії наказу або видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП). У разі визнання звільнення незаконним суд зобов'язує роботодавця поновити працівника на посаді та відшкодувати матеріальну шкоду.

Правова база

  • п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України — підстава розірвання трудового договору за прогул без поважних причин.
  • Ст. 148 КЗпП України — строки застосування дисциплінарного стягнення.
  • Ст. 149 КЗпП України — порядок застосування дисциплінарних стягнень (вимога пояснення).
  • Ст. 233 КЗпП України — строки звернення до суду у трудових спорах.
  • Ч. 1 ст. 235 КЗпП України — наслідки незаконного звільнення: поновлення на роботі та виплата середнього заробітку.

Першоджерело: JurLiga — Верховний Суд узагальнив практику розірвання трудового договору за прогул

Експертна оцінка

AGENTIS Expert Opinion

Узагальнення Верховного Суду актуалізує дотримання роботодавцями вимог ст. 149 КЗпП щодо обов'язкового витребування письмового пояснення від працівника до видання наказу про звільнення. Як свідчить RAG-контекст, трудовий договір є угодою щодо здійснення трудової функції, а не разового завдання — тому відсутність на робочому місці оцінюється в контексті системних трудових відносин, а не окремого епізоду. Практична імплікація: роботодавець, який не зафіксував факт прогулу актом, не витребував пояснення або порушив місячний строк з дня виявлення проступку (ст. 148 КЗпП), ризикує програти спір навіть за реального прогулу працівника — суд у такому разі зобов'яже поновити особу на посаді та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП. Узагальнення також підкреслює, що оцінка «поважності» причин відсутності є дискреційною і здійснюється судом у кожному конкретному випадку на підставі наданих доказів.

Джерела

Джерела (1)

Персональний AI-аналіз

Отримайте персональний аналіз вашої справи

AI проаналізує вашу ситуацію за 420+ чинними законами України: покроковий план дій, ризики, необхідні документи, дедлайни.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.