Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд у справі № 398/1096/24 підтвердив правомірність звільнення працівниці за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Рішення опубліковано 29 квітня 2026 року.
Працівниця перебувала за кордоном і була відсутня на робочому місці понад три години без поважних причин. Відпустка без збереження заробітної плати, яка б легалізувала відсутність, роботодавцем погоджена не була. Суд визнав, що за таких обставин роботодавець мав правові підстави для розірвання трудового договору.
Що це означає для працівників і роботодавців
Рішення Верховного Суду закріплює однозначну позицію: перебування за кордоном під час воєнного стану саме по собі не є поважною причиною відсутності на роботі та не звільняє від обов'язку погодити відпустку з роботодавцем.
Для працівників це означає: відсутність на роботі понад три години без погодженого документального оформлення (заява + наказ про відпустку без збереження зарплати) може кваліфікуватися як прогул незалежно від місця фактичного перебування.
Для роботодавців рішення підтверджує право застосовувати п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України як підставу для звільнення, якщо дотримано процедуру: зафіксовано факт відсутності, витребувано пояснення та видано наказ про звільнення.
Детальніше про порядок оформлення відпусток без збереження заробітної плати — у розділі Трудове право.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
- п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України — підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у разі прогулу (відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня без поважних причин).
- Справа № 398/1096/24 — рішення Верховного Суду, опубліковане 29 квітня 2026 року.
- Конституція України, ст. 43 — гарантія захисту від незаконного звільнення; у цій справі суд встановив, що звільнення було законним.