Спільний заповіт подружжя — нотаріально посвідчений документ, яким чоловік і дружина разом розпоряджаються спільним сумісним майном на випадок смерті (ст. 1243 ЦКУ). Після смерті першого з подружжя частка переходить до того, хто пережив, а після смерті останнього — до спадкоємців, визначених у заповіті. Документ складається виключно у нотаріуса і потребує особистої присутності обох.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Коли застосовується спільний заповіт подружжя
Спільний заповіт можна складати лише щодо майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності (ст. 1243 ч. 1 ЦКУ). Це означає, що об'єкт заповіту — майно, набуте під час шлюбу, яке юридично є спільним без визначення часток.
Умови, за яких складання можливе:
- офіційний шлюб (зареєстрований у встановленому порядку відповідно до СКУ);
- обидва з подружжя мають повну цивільну дієздатність (п. 1 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій);
- особиста присутність обох при нотаріусі;
- майно перебуває у спільній сумісній власності, а не є особистою власністю одного з подружжя.
Edge cases — важливі виключення:
- Особисте майно (отримане одним із подружжя у спадок, дарунок або до шлюбу) не може бути предметом спільного заповіту. Якщо таке майно все ж включено до тексту, заповіт у цій частині втрачає чинність, а майно переходить за законом. Об'єднана палата КЦС ВС відступила від попередніх висновків і підтвердила: таке розпорядження не є нікчемним, але не породжує заповідальних наслідків.
- Цивільний шлюб (співжиття без реєстрації) не дає права на спільний заповіт — норма ст. 1243 ЦКУ поширюється виключно на офіційне подружжя.
- Частка у спільній частковій власності (де частки визначені) — не підпадає під дію ст. 1243 ЦКУ; у такому разі кожен складає окремий заповіт щодо своєї частки.
Детальніше про порядок спадкування та суміжні інструменти — у загальному гайді зі спадщини.
Покроково: порядок складання та нотаріального посвідчення
Нотаріус посвідчує спільний заповіт подружжя відповідно до вимог ст. 1233–1257 ЦКУ та Порядку вчинення нотаріальних дій (п. 1 розд. ІІ).
Крок 1. Підготовка тексту заповіту Подружжя самостійно або за допомогою нотаріуса формулює волевиявлення: що переходить до того, хто пережив, і хто є кінцевим спадкоємцем після смерті останнього. Текст має чітко ідентифікувати майно та спадкоємців.
Крок 2. Особистий візит до нотаріуса Обидва з подружжя з'являються особисто. Нотаріус встановлює особи, перевіряє дієздатність і факт перебування у шлюбі (ст. 1247 ЦКУ — вимоги до форми заповіту).
Крок 3. Підписання Кожен із подружжя підписує заповіт особисто (ст. 1247 ч. 3 ЦКУ). Підписання за іншу особу — заборонено.
Крок 4. Нотаріальне посвідчення та реєстрація Нотаріус посвідчує заповіт і вносить відомості до Спадкового реєстру. Без реєстрації у реєстрі документ не матиме юридичної сили для спадкоємців.
Крок 5. Видача примірників Кожному з подружжя видається свій примірник. Оригінал зберігається у нотаріуса.
Крок 6. Після смерті першого з подружжя Нотаріус, якому пред'явлено примірник заповіту, накладає заборону відчуження зазначеного у заповіті майна (ст. 1243 ч. 4 ЦКУ; п. 3 розд. ІІ Порядку). Для цього нотаріус: перевіряє факт смерті за Державним реєстром актів цивільного стану; перевіряє реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі та його чинність.
Строки та дедлайни
| Подія | Строк / момент | Норма |
|---|---|---|
| Набрання заповітом чинності | Після смерті заповідача | ст. 1233 ЦКУ |
| Прийняття спадщини спадкоємцем | 6 місяців з дня відкриття спадщини | ст. 1270 ЦКУ |
| Накладення заборони відчуження | Після пред'явлення примірника заповіту нотаріусу після смерті одного з подружжя | ст. 1243 ч. 4 ЦКУ; п. 3 розд. ІІ Порядку |
| Скасування заповіту одним із подружжя | Лише за життя обох — у будь-який момент | ст. 1243 ч. 3 ЦКУ; п. 4 розд. ІІ Порядку |
| Заборона скасування після смерті одного | Безстрокова заборона після смерті першого | п. 4 розд. ІІ Порядку |
Ключовий дедлайн для спадкоємців: 6 місяців з дня відкриття спадщини (смерті останнього з подружжя) для подачі заяви нотаріусу. Пропуск строку — підстава для судового поновлення (ст. 1272 ЦКУ).
Про строки та процедуру прийняття спадщини детально — у статті про прийняття спадщини.
Необхідні документи
Для посвідчення спільного заповіту обидва з подружжя подають нотаріусу:
- Паспорти обох із подружжя (або інші документи, що посвідчують особу).
- Реєстраційні номери облікових карток платника податків (РНОКПП) — ідентифікаційні коди обох.
- Свідоцтво про шлюб — для підтвердження факту офіційного шлюбу.
- Правовстановлюючі документи на майно, що є предметом заповіту (свідоцтво про право власності, витяг з реєстру, договір купівлі-продажу тощо) — для чіткої ідентифікації об'єктів.
- Текст заповіту (якщо складений заздалегідь) або запит на допомогу нотаріуса у складанні.
Якщо хтось із подружжя не може особисто з'явитися через стан здоров'я — нотаріус може виїхати за місцем перебування особи. Підписання через представника за довіреністю для заповіту заборонено (ст. 1247 ч. 3 ЦКУ).
Судова практика
1. Особисте майно у спільному заповіті — наслідки Об'єднана палата КЦС Верховного Суду відступила від висновків постанови КЦС ВС від 15 червня 2022 року у справі № 358/304/21 (провадження № 61-595св22). Позиція ОП КЦС ВС: якщо до спільного заповіту включено розпорядження особистим майном одного з подружжя, заповіт у цій частині втрачає чинність, а таке майно переходить за законом. При цьому заповіт у частині спільного майна залишається дійсним. Конструкція оспорювання заінтересованою особою до таких випадків не застосовується.
2. Заборона відчуження після смерті одного з подружжя Судова практика підтверджує, що накладена нотаріусом заборона відчуження майна є обов'язковою і унеможливлює будь-які правочини щодо заповіданого майна до відкриття спадщини після смерті останнього з подружжя. Угоди, вчинені всупереч такій забороні, є нікчемними відповідно до ст. 1257 ЦКУ (недійсність заповіту), а також загальних норм ЦКУ про недійсність правочинів.
3. Оспорювання спільного заповіту Відповідно до ст. 1257 ЦКУ заповіт може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи — зокрема, якщо на момент складання один із подружжя не мав повної дієздатності, діяв під впливом помилки, обману або насильства. Суди перевіряють дотримання форми (ст. 1247 ЦКУ) та волевиявлення обох заповідачів.
Суміжні питання визнання заповіту недійсним — у матеріалі про оспорювання заповітів.
Часті помилки
1. Включення особистого майна до спільного заповіту Найпоширеніша помилка — спроба заповісти в одному документі і спільну квартиру, і особисту дачу одного з подружжя. У частині особистого майна заповіт не матиме сили.
2. Відмова від заповіту без нотаріуса Усна домовленість між подружжям про скасування заповіту не має юридичних наслідків. Відмова обов'язково посвідчується нотаріально (ст. 1243 ч. 3 ЦКУ).
3. Спроба скасувати заповіт після смерті першого з подружжя Після смерті одного з подружжя заповіт не може бути скасований або змінений тим, хто пережив (п. 4 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Це принципова відмінність від індивідуального заповіту.
4. Відсутність правовстановлюючих документів Без документів на майно нотаріус не зможе коректно ідентифікувати об'єкт — заповіт може бути складений із помилками, що ускладнить реалізацію спадщини.
5. Ігнорування обов'язкової частки Навіть при наявності спільного заповіту право на обов'язкову частку у спадщині зберігають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатний вдівець/вдова та непрацездатні батьки (ст. 1241 ЦКУ). Заповіт не позбавляє їх цього права.
6. Складання заповіту на майно у спільній частковій власності Якщо частки у майні вже визначені (наприклад, кожен є власником ½), це не спільна сумісна власність — спільний заповіт щодо такого майна неможливий.
FAQ
Чи може один із подружжя скасувати спільний заповіт без відома другого? Так, але лише за життя обох. Кожен із подружжя має право відмовитися від спільного заповіту в односторонньому порядку — проте така відмова підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст. 1243 ч. 3 ЦКУ). Нотаріус зобов'язаний повідомити другого з подружжя про факт скасування.
Що відбувається з майном після смерті першого з подружжя? Частка у спільній сумісній власності автоматично переходить до того, хто пережив (ст. 1243 ч. 2 ЦКУ). Нотаріус накладає заборону відчуження майна. Після смерті останнього з подружжя право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Чи можна змінити спільний заповіт після його посвідчення? За життя обох — можна: подружжя разом звертається до нотаріуса для складання нового заповіту або кожен окремо відмовляється від чинного. Після смерті одного — зміна неможлива (п. 4 розд. ІІ Порядку).
Чи поширюється спільний заповіт на майно, придбане після його складання? Ні, якщо нове майно прямо не зазначено у заповіті. Рекомендується або вносити зміни до заповіту, або укладати новий — із переліком актуального майна.
Чи може спільний заповіт суперечити шлюбному договору? Шлюбний договір регулює майнові відносини подружжя за їхнього життя (ст. 8 СКУ, ст. 3, 6 ЦКУ), тоді як заповіт — розпорядження на випадок смерті. Якщо шлюбним договором змінено режим власності майна (наприклад, спільне стало особистим), це впливає на предмет заповіту: заповісти спільно можна лише те, що залишається спільною сумісною власністю.
Чи може суд визнати спільний заповіт недійсним? Так. Підстави — недотримання форми (ст. 1247 ЦКУ), відсутність дієздатності одного з подружжя на момент складання, примус, обман, помилка (ст. 1257 ЦКУ). Позов подає заінтересована особа після відкриття спадщини. Детальніше — у матеріалі про недійсність заповіту.
Чи потрібен спільний заповіт, якщо є спадковий договір? Це різні інструменти. Спадковий договір (ст. 1303, 1306 ЦКУ) передбачає зустрічне виконання обов'язків набувачем і може стосуватися як спільного, так і особистого майна. Спільний заповіт — безоплатне одностороннє волевиявлення лише щодо спільного сумісного майна. Вибір залежить від конкретної ситуації та цілей подружжя.