Невиплата заробітної плати: права працівника та способи захисту

Невиплата заробітної плати — грубе порушення трудових прав, за яке працівник може подати позов до суду, звернутися до інспекції праці та отримати компенсацію з індексацією. За безпідставну невиплату заробітної плати протягом більш як одного місяця керівник підприємства може нести кримінальну відповідальність за ст. 175 КК України, а роботодавець — адміністративну відповідальність за ст. 41 КУпАП.

TL;DR

Якщо роботодавець не виплачує зарплату, у вас є три паралельні шляхи захисту: (1) звернення до Державної служби з питань праці, (2) позов до суду про стягнення заборгованості з компенсацією та індексацією, (3) заява до поліції за ст. 175 КК України. Строк позовної давності — 3 роки з дня, коли виплата мала відбутися. Позивачі у трудових спорах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 1 ЗУ «Про судовий збір».

Коли це застосовується

Що вважається невиплатою заробітної плати

Невиплата заробітної плати — це будь-яке порушення роботодавцем обов'язку виплатити винагороду за працю у встановлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Порушення цього обов'язку є підставою для захисту прав.

Невиплата охоплює такі ситуації:

Edge cases — коли норма не застосовується або застосовується інакше

• Цивільно-правовий договір (ЦПД): якщо ви працюєте за договором підряду або надання послуг, відносини регулюються ЦКУ (ст. 903 ЦКУ), а не КЗпП. Однак якщо фактично мали місце трудові відносини, суд може визнати договір трудовим (ч. 3 ст. 24 КЗпП).
• ФОП-працівник без трудового договору: має право вимагати визнання трудових відносин та стягнення зарплати через суд.
• Воєнний стан: не звільняє роботодавця від обов'язку виплачувати зарплату, однак ЗУ № 2136-IX від 15.03.2022 допускає певні особливості організації праці.

Покроково

Крок 1. Зафіксуйте факт невиплати (день 1–3)

• Отримайте або роздрукуйте розрахункові листки, виписки з банку, скріншоти листування з HR/бухгалтерією.
• Зробіть запит роботодавцю у письмовій формі (рекомендованим листом або електронною поштою з підтвердженням доставки) про причини затримки та строки виплати.
• Зафіксуйте дату — з неї починається відлік для розрахунку компенсації.

Крок 2. Направте письмову претензію роботодавцю (день 3–7)

• Складіть претензію із зазначенням суми боргу, строків затримки та вимогою виплатити борг, компенсацію (ст. 34 ЗУ «Про оплату праці») та індексацію.
• Надішліть рекомендованим листом з описом вкладення — це доказ у суді.
• Встановіть строк відповіді — 7 календарних днів.

Крок 3. Зверніться до Державної служби з питань праці (день 7–14)

• Подайте скаргу онлайн на порталі Держпраці або особисто до територіального управління.
• Держпраця проводить позапланову перевірку та може видати роботодавцю припис про усунення порушень, а також притягнути його до адміністративної відповідальності за ст. 41 КУпАП.
• Строк розгляду скарги — 10 робочих днів (ЗУ «Про звернення громадян»).

Крок 4. Подайте позов до суду (паралельно або після кроку 3)

• Позов подається до районного/міського суду за місцем знаходження роботодавця або за місцем проживання позивача (ст. 28 ЦПК України — альтернативна підсудність у трудових спорах).
• Держмито не сплачується — ст. 5 ч. 1 п. 1 ЗУ «Про судовий збір» звільняє позивачів у трудових спорах.
• До позову додайте розрахунок суми боргу, компенсації та індексації.

Крок 5. Заявіть про кримінальне правопорушення (за наявності умислу)

• Якщо невиплата тривала понад 1 місяць і є умисел керівника — це склад злочину за ст. 175 КК України (безпідставна невиплата заробітної плати).
• Подайте заяву до Національної поліції або прокуратури.
• Позов про стягнення заборгованості розглядається в порядку цивільного, а не кримінального судочинства — відповідачем є підприємство, а не керівник особисто.

Крок 6. Виконання рішення суду

• Після набрання рішенням законної сили отримайте виконавчий лист.
• Передайте до Державної виконавчої служби або приватному виконавцю.
• Виконавець накладає арешт на рахунки та майно боржника.

Строки та дедлайни

⚠️ Важливо: Строк позовної давності у 3 роки (ст. 233 КЗпП) є спеціальним і застосовується замість загального 3-річного строку ЦКУ. Суди послідовно застосовують саме цю норму у трудових спорах.

Необхідні документи

Для звернення до Держпраці:

• Копія трудового договору або наказу про прийняття на роботу
• Розрахункові листки (за наявності)
• Виписка з банківського рахунку про відсутність надходжень
• Копія претензії роботодавцю та докази її надсилання
• Паспорт та ідентифікаційний код

Для позову до суду:

• Позовна заява з розрахунком суми (зарплата + компенсація + індексація)
• Копія трудового договору / наказу про прийняття
• Наказ про звільнення (якщо є)
• Розрахункові листки або довідка про нараховану зарплату
• Виписка з банку або інші докази невиплати
• Копія претензії роботодавцю
• Довідка про середній заробіток (форма П-6)

Якщо трудовий договір не укладався письмово:

• Скріншоти листування (Viber, Telegram, Email)
• Свідчення колег (оформлюються як клопотання про виклик свідків)
• Перепустки, табелі обліку робочого часу
• Будь-які документи з підписом або печаткою роботодавця

Судова практика

1. Визнання фактичних трудових відносин при ЦПД

Позиція Верховного Суду (постанова КЦС ВС): якщо між сторонами укладено цивільно-правовий договір, але фактично мали місце трудові відносини (підпорядкування, виконання роботи особисто, систематична оплата), суд визнає відносини трудовими та стягує заборгованість за нормами КЗпП. Роботодавці, які укладають ЦПД замість трудових договорів, позбавляють працівників гарантій, встановлених ст. 43–46 Конституції України.

2. Порядок розгляду позовів про стягнення зарплати

Правова позиція судів: позови про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків її виплати розглядаються в порядку цивільного судочинства. Відповідачем є підприємство (юридична особа), а не керівник, який може притягуватися до кримінальної відповідальності за ст. 175 КК окремо. Трудові спори не можуть розглядатися у кримінальному процесі.

3. Компенсація при затримці виплати

Практика судів: суди стягують не лише суму основного боргу із зарплати, а й компенсацію відповідно до ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» — у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Відмова у стягненні компенсації є підставою для апеляційного оскарження.

4. Звільнення від судового збору

Суди підтверджують: позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 1 ЗУ «Про судовий збір». Повернення судового збору, помилково сплаченого позивачем, здійснюється за його заявою.

Часті помилки

❌ Помилка 1: Чекати і нічого не робити

Багато працівників місяцями чекають виплати, сподіваючись на «порозуміння». Тим часом спливає час, докази знищуються, а роботодавець може розпочати процедуру банкрутства. Діяти треба одразу після першої пропущеної виплати.

❌ Помилка 2: Звільнитися «по-хорошому» без розрахунку

Підписання заяви про звільнення за власним бажанням до отримання повного розрахунку не позбавляє права на стягнення боргу, але ускладнює переговорну позицію. Відповідно до ст. 116 КЗпП, роботодавець зобов'язаний провести розрахунок у день звільнення незалежно від підстави.

❌ Помилка 3: Не фіксувати докази

Усні обіцянки керівника «виплатити наступного тижня» не є доказом у суді. Усі домовленості — тільки письмово або в месенджерах зі збереженням скріншотів.

❌ Помилка 4: Подавати позов не до того суду

Позов подається до суду за місцем знаходження роботодавця або за місцем проживання позивача (ст. 28 ЦПК України). Подання до суду без альтернативної підсудності може призвести до повернення позову.

❌ Помилка 5: Не рахувати компенсацію та індексацію

Працівники час