Що вирішив Верховний Суд
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду підтвердив: сам по собі спір між батьками про визначення місця проживання дитини не може бути підставою для відмови суду у стягненні аліментів на її утримання. Право дитини на належне утримання є самостійним і не залежить від вирішення питання про місце проживання.
Суд наголосив, що ст. 181 Сімейного кодексу України встановлює обов'язок батьків утримувати дитину незалежно від будь-яких процесуальних або сімейних спорів між ними. Поєднання двох вимог в одному провадженні — про місце проживання та про аліменти — не означає, що невирішеність першої блокує задоволення другої.
Що це означає для батьків та дітей
Практичний наслідок позиції Верховного Суду є однозначним: суди нижчих інстанцій не мають права відкладати або відхиляти позов про стягнення аліментів з посиланням на те, що спір про місце проживання дитини ще не вирішений.
Це рішення захищає дітей від ситуацій, коли один із батьків фактично блокує виплату аліментів, ініціюючи або затягуючи спір про місце проживання. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, і цей обов'язок є безумовним.
Для позивачів (як правило, того з батьків, з яким фактично проживає дитина) це означає можливість вимагати стягнення аліментів навіть за умови тривалого судового розгляду щодо місця проживання. Докладніше про механізм стягнення аліментів — у базі знань AGENTIS.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для вирішення конкретної правової ситуації зверніться до кваліфікованого юриста.
Правова база
- Ст. 180 СК України — обов'язок батьків утримувати дитину до повноліття.
- Ст. 181 СК України — способи виконання батьками обов'язку щодо утримання дитини; пріоритет права дитини на утримання.
- Ст. 9 СК України — регулювання сімейних відносин за домовленістю сторін у межах, що не суперечать закону.
Повний текст рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду доступний на офіційному ресурсі sud.ua.