Що сталося
Верховний Суд у справі № 523/1659/25 сформував правову позицію щодо наслідків самочинної зміни місця проживання дитини одним із батьків після розірвання шлюбу. Суд підтвердив: якщо місце проживання дитини визначено судовим рішенням (у цьому випадку — з матір'ю), жоден із батьків не має права в односторонньому порядку змінювати його без відповідного судового дозволу або згоди іншого з батьків.
ВС наголосив, що тривале фактичне проживання дитини з іншим із батьків унаслідок самовільних дій саме по собі не породжує нових правових підстав для зміни встановленого порядку проживання. Повернення дитини до визначеного судом місця проживання є належним способом захисту порушеного права — за умови, що таке повернення не загрожує інтересам дитини.
Що це означає
Для батьків, які перебувають у розлученні, рішення ВС має важливе практичне значення:
- Виконання судового рішення є обов'язковим. Той із батьків, з ким за рішенням суду визначено місце проживання дитини, має право вимагати її повернення в судовому порядку, якщо інший із батьків самовільно утримує дитину або змінює її місце проживання.
- Фактичний стан не легалізується автоматично. Тривале проживання дитини з тим із батьків, з яким воно не визначено судом, не є підставою для автоматичного перегляду раніше ухваленого рішення.
- Інтереси дитини — пріоритет. Суд у кожному конкретному випадку оцінює, чи не завдасть повернення шкоди дитині. Якщо повернення суперечить її інтересам, суд може відмовити у задоволенні відповідної вимоги.
- Зміна місця проживання — лише через суд або за згодою. Щоб законно змінити місце проживання дитини, необхідно або досягти письмової згоди іншого з батьків, або звернутися до суду з відповідним позовом.
Правова база
- Ст. 160 Сімейного кодексу України (СКУ) — місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
- Ст. 161 СКУ — якщо батьки не досягли згоди щодо місця проживання дитини, місце проживання визначає суд з урахуванням інтересів дитини.
- Ст. 163 СКУ — той із батьків, з яким проживає дитина, не має права перешкоджати другому з батьків спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні.
- Ст. 162 СКУ — той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний виконувати судове рішення щодо місця її проживання.
- Ст. 109 СКУ — при розірванні шлюбу подружжя може укласти договір про місце проживання дітей, який набирає чинності після затвердження судом.
- Ст. 18 СКУ — кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Disclaimer: Матеріал носить виключно інформаційний характер і не є юридичною консультацією.