Що сталося
Верховний Суд опублікував огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за липень 2026 року. Документ містить узагальнені правові позиції, сформовані за результатами розгляду кримінальних проваджень, і є орієнтиром для судів нижчих інстанцій при вирішенні аналогічних справ.
Огляд охоплює, зокрема, підходи до кваліфікації шахрайства (ст. 190 КК України) у випадках, коли злочинні дії вчиняються під виглядом цивільно-правових угод, а також питання встановлення ознак легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209 КК України).
Які правові позиції зафіксовано
Огляд закріплює кілька принципових підходів ККС.
Шахрайство під виглядом цивільно-правового договору. Відповідно до позицій, відображених в огляді, наявність належним чином оформленого правочину (кредитного договору, договору купівлі-продажу, оренди, комісії тощо) не виключає кваліфікації діяння як шахрайства за ст. 190 КК України. Ключовою умовою є встановлення умислу особи на заволодіння майном саме в момент його отримання. Якщо такий умисел не доведено — склад злочину відсутній і йдеться про цивільно-правові відносини.
Легалізація майна через господарські операції. За ст. 209 КК України формальне дотримання вимог цивільного або господарського законодавства при укладенні правочинів не виключає злочинного умислу. Суди не можуть обмежуватися посиланням на рішення судів інших юрисдикцій — питання наявності ознак кримінального правопорушення має вирішуватися самостійно з урахуванням ст. 90 КПК України щодо преюдиціального значення судових рішень.
Розмежування кримінальної та цивільної відповідальності. Цивільно-правові відносини між обвинуваченим і потерпілим, закріплені у правочині, можуть бути частиною реалізації умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою і не виключають кваліфікації діяння як шахрайства за наявності відповідного складу злочину.
Порівняння підходів: до і після огляду
| Аспект | Попередня неоднозначність | Позиція ККС (липень 2026) |
|---|---|---|
| Наявність договору при шахрайстві | Частина судів розглядала договір як підставу для відмови у кваліфікації за ст. 190 КК | Договір не виключає шахрайства — вирішальний умисел на момент отримання майна |
| Рішення інших юрисдикцій при ст. 209 КК | Преюдиція застосовувалась без чіткого обмеження | Суд зобов'язаний самостійно встановлювати ознаки злочину; преюдиція — лише у випадках ст. 90 КПК |
| Цивільний правочин як частина умислу | Неоднозначне тлумачення | Правочин може бути елементом реалізації злочинного умислу |
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для вирішення конкретних правових питань зверніться до кваліфікованого адвоката.
Правова база
- Стаття 190 Кримінального кодексу України — шахрайство
- Стаття 209 Кримінального кодексу України — легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом
- Стаття 355 Кримінального кодексу України — примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань
- Стаття 90 Кримінального процесуального кодексу України — преюдиціальне значення судових рішень
Повний текст огляду доступний на офіційному сайті Верховного Суду. Детальніше про засади кримінальної відповідальності читайте у розділі /knowledge/criminal-law-basics.