Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд підтвердив законність обмежувального припису у справі про домашнє насильство, навіть коли між сторонами паралельно триває спір про визначення місця проживання дитини. Суд зазначив, що сам по собі факт такого спору не може слугувати підставою для відмови у захисті жертви насильства.
У конкретній справі колишня дружина систематично погрожувала та ображала військовослужбовця і їхнього сина. Верховний Суд заборонив їй наближатися до чоловіка та дитини, встановивши ризик повторення насильницьких дій. Рішення ухвалено з урахуванням сукупності доказів, що підтверджують як самі факти насильства, так і реальну загрозу їх повторення.
Що це означає для захисту від домашнього насильства
Позиція Верховного Суду формує важливий правовий орієнтир: обмежувальний припис є самостійним інструментом захисту і не залежить від результату інших сімейних проваджень.
Практичні наслідки цього рішення:
- Паралельні провадження не блокують захист. Відкритий спір про місце проживання дитини, розподіл майна або аліменти не є процесуальною перешкодою для видачі обмежувального припису.
- Ключові критерії — факт і ризик. Суд оцінює наявність доказів домашнього насильства та вірогідність його повторення, а не процесуальний статус інших справ між тими самими сторонами.
- Захист поширюється на дітей. Припис може одночасно охоплювати як дорослого постраждалого, так і дитину, що перебуває під його опікою.
Це рішення є особливо значущим у ситуаціях, коли кривдник використовує тривалі судові спори як інструмент затягування або тиску на постраждалу сторону.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією. З конкретних правових питань рекомендуємо звертатися до адвоката.
Правова база
Обмежувальний припис у справах про домашнє насильство регулюється Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII. Підстави для його видачі судом — встановлений факт домашнього насильства та наявність ризику його повторення.
Додатково релевантною є ст. 1164 Цивільного кодексу України, яка закріплює право заінтересованої особи вимагати вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю та здоров'ю, а також заборони діяльності, що створює таку загрозу.
Питання визначення місця проживання дитини регулюються ст. 161 Сімейного кодексу України і розглядаються в окремому провадженні, яке, згідно з позицією ВС, не впливає на підстави для обмежувального припису.
Детальніше про механізми захисту від домашнього насильства — у базі знань AGENTIS.