Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд у справі № 692/852/24 встановив, що норми Цивільного кодексу України щодо 6-місячного строку прийняття спадщини мають пріоритет над Постановою Кабінету Міністрів України № 164, яка в умовах воєнного стану фактично зупиняла перебіг процесуальних строків.
Суд сформулював принципову позицію: спадкоємець, який мав технічну можливість подати заяву поштою або через консульство України за кордоном, не може посилатися на воєнний стан, карантин чи стан здоров'я як на поважні причини пропуску строку. Ця позиція кардинально змінює судову практику, що склалася після 24 лютого 2022 року.
Що змінюється для спадкоємців
До цього рішення суди нижчих інстанцій масово поновлювали строки прийняття спадщини, спираючись на Постанову КМУ № 164. Тепер цей підхід визнано хибним.
Конкретні наслідки рішення:
- Перебування за кордоном більше не є автоматичною поважною причиною — консульства України функціонують і приймають відповідні заяви;
- Карантинні обмеження не визнаються поважною причиною, якщо спадкоємець міг скористатися поштовим зв'язком;
- Стан здоров'я потребує документального підтвердження неможливості будь-якого способу подачі заяви;
- Постанова КМУ № 164 не скасовує дію ст. 1270 ЦКУ щодо 6-місячного строку прийняття спадщини.
Спадкоємці, які пропустили строк і розраховували на автоматичне його поновлення через воєнний стан, тепер матимуть значно менше шансів на успіх у суді без конкретних доказів об'єктивної неможливості подачі заяви будь-яким доступним способом.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
- Ст. 1270 ЦКУ — встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини з моменту її відкриття;
- Ст. 1272 ЦКУ — регулює порядок поновлення строку прийняття спадщини за рішенням суду за наявності поважних причин;
- Постанова КМУ № 164 — акт, яким Кабінет Міністрів зупинив перебіг строків у період воєнного стану; Верховний Суд у справі № 692/852/24 констатував, що цей акт не може змінювати норми ЦКУ;
- Справа Верховного Суду № 692/852/24 — джерело правової позиції, що формує нову судову практику.