Перейти до основного вмісту

Верховний Суд уточнив склад злочину за ст. 255-1 КК

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду визначив: ч. 1 ст. 255-1 КК України передбачає відповідальність за умисні дії щодо встановлення або поширення злочинного впливу, а не за сам статус особи у злочинному середовищі.

20 травня 2026 р.Кримінальне право1 хв читанняПершоджерело
Правова базач. 1 ст. 255-1 КК України

Чи стосується ця зміна саме вас?

Швидка AI-перевірка за 2 хвилини, без реєстрації.

Перевірити на собі

Що вирішив Верховний Суд

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду встановив, що склад кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 255-1 Кримінального кодексу України утворюють виключно умисні дії, спрямовані на встановлення або поширення злочинного впливу. Сам по собі статус особи у злочинному середовищі — без доведених конкретних дій — не є достатньою підставою для кваліфікації діяння за цією статтею.

Суд наголосив, що висновки про наявність такого складу злочину мають ґрунтуватися виключно на доведених фактичних обставинах і належних доказах, здобутих у встановленому процесуальному порядку.

Що це означає для правозастосування

Рішення Верховного Суду формує обов'язковий орієнтир для судів нижчих інстанцій: обвинувачення за ч. 1 ст. 255-1 КК України не може будуватися лише на репутації або приналежності особи до певного злочинного середовища.

Практичний наслідок позиції суду полягає в тому, що органи досудового розслідування та прокуратура зобов'язані доводити наявність конкретних умисних дій обвинуваченого — встановлення або поширення злочинного впливу — а не обмежуватися посиланням на загальний статус особи. Це підвищує стандарт доказування у провадженнях за цією статтею.

Аналогічний підхід — доведення умислу як обов'язкового елементу складу злочину — послідовно застосовується Верховним Судом і в інших категоріях кримінальних проваджень. Зокрема, у практиці щодо шахрайства (ст. 190 КК) суд так само вимагає встановлення умислу на момент вчинення дій, а не лише констатації їх зовнішніх ознак. Детальніше про стандарти доказування умислу — у розділі Кримінальне право.

Правова база

  • ч. 1 ст. 255-1 КК України — встановлення або поширення злочинного впливу: відповідальність настає за умисні дії, а не за статус особи.
  • Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду — позиція викладена у рішенні, опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/2031041/).

Джерело: Верховний Суд України — офіційний прес-центр.

Експертна оцінка

AGENTIS Expert Opinion

Позиція Касаційного кримінального суду відтворює загальний принцип кримінального права: наявність складу злочину визначається сукупністю його елементів, серед яких суб'єктивна сторона — умисел — є обов'язковою. Це узгоджується з підходом, закріпленим у практиці Верховного Суду щодо ст. 190 КК (шахрайство), де суд прямо вказує: «при обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства необхідно в обов'язковому порядку встановлювати умисел особи на заволодіння майном у момент його отримання; в іншому випадку мова йтиме про відсутність складу злочину». Аналогічна логіка застосована до ст. 255-1 КК: доведення умисних дій є процесуально необхідним, а не факультативним. Практичний наслідок для захисту у таких провадженнях — оскарження обвинувачень, що спираються виключно на характеристику особи без підтвердження конкретних дій належними доказами.

Джерела

1 офіційне джерело · 1 всього

Персональний AI-аналіз

Отримайте персональний аналіз вашої справи

AI проаналізує вашу ситуацію за 420+ чинними законами України: покроковий план дій, ризики, необхідні документи, дедлайни.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.