Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд у справі № 743/1602/24 від 7 травня 2026 року сформулював чітку позицію: фактичне проживання батька разом із дитиною та відповідні довідки про це не є самостійною та достатньою підставою для надання йому статусу особи, яка самостійно виховує дитину.
Суд наголосив, що для підтвердження такого статусу необхідна наявність належних юридичних підстав, пов'язаних із припиненням батьківської правосуб'єктності другого з батьків. Йдеться, зокрема, про позбавлення батьківських прав, визнання особи безвісно відсутньою або померлою, або інші юридично значущі факти, передбачені сімейним законодавством.
Що це означає для батьків і судової практики
Рішення Верховного Суду безпосередньо впливає на практику підтвердження статусу батька-одинака у сімейних спорах, зокрема у справах про відстрочку від мобілізації, пільги та соціальні гарантії.
До цього рішення частина судів нижчих інстанцій приймала як достатній доказ довідки про склад сім'ї або реєстрацію місця проживання дитини з батьком. Верховний Суд фактично закрив цю практику, встановивши вищий стандарт доказування.
Батьки, які претендують на відповідний статус, відтепер зобов'язані підтвердити його документами, що засвідчують юридичне припинення участі другого з батьків у вихованні дитини — рішенням суду, актом органу опіки або іншим офіційним документом.
Докладніше про правовий статус батьків та їхні права можна ознайомитись у розділі Сімейне право порталу AGENTIS.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
Рішення ґрунтується на нормах Сімейного кодексу України, які визначають підстави виникнення та припинення батьківських прав і обов'язків. Зокрема, статус особи, яка самостійно виховує дитину, пов'язаний із юридичними фактами, що впливають на батьківську правосуб'єктність другого з батьків відповідно до положень Сімейного кодексу України.
- Справа № 743/1602/24, Верховний Суд, 7 травня 2026 року
- Сімейний кодекс України — норми щодо батьківських прав та підстав їх припинення