Перейти до основного вмісту

Верховний Суд: спір про місце проживання дитини не скасовує аліменти

Касаційний цивільний суд Верховного Суду підтвердив: невирішений спір між батьками щодо місця проживання дитини не є підставою для відмови у стягненні аліментів. Право дитини на належне утримання має пріоритет.

14 травня 2026 р.Сімейне право2 хв читанняПершоджерело
Правова базаст. 180 Сімейного кодексу Українист. 181 Сімейного кодексу Українист. 183 Сімейного кодексу Українист. 7 Сімейного кодексу України+1

Чи стосується ця зміна саме вас?

Швидка AI-перевірка за 2 хвилини, без реєстрації.

Перевірити на собі

Що вирішив Верховний Суд

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду підтвердив, що наявність між батьками невирішеного спору щодо місця проживання дитини не звільняє жодного з них від обов'язку утримувати дитину та не є самостійною підставою для відмови у стягненні аліментів.

Суд наголосив: право дитини на належне матеріальне забезпечення є самостійним і не залежить від того, з ким із батьків дитина фактично проживає або де зареєстрована. Процесуальний спір про місце проживання та обов'язок сплачувати аліменти — це дві юридично незалежні вимоги, які не можуть взаємно блокувати одна одну.

Що це означає для батьків і дітей

Рішення Верховного Суду формує чіткий правозастосовний орієнтир: суди нижчих інстанцій не мають права відмовляти у позові про стягнення аліментів лише з огляду на те, що між батьками паралельно розглядається спір про місце проживання дитини.

Практичний наслідок для позивачів — можливість одночасно подавати позов про стягнення аліментів і позов про визначення місця проживання дитини без ризику, що перший буде відхилений через незавершеність другого. Для платника аліментів це означає, що посилання на невирішеність питання про місце проживання не є правомірним аргументом для ухилення від виплат.

Детальніше про механізм стягнення аліментів та права дитини читайте у розділі Сімейне право.

Правова база

Обов'язок батьків утримувати дитину закріплено у ст. 180 Сімейного кодексу України (СКУ) — батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Порядок стягнення аліментів регулюється ст. 181–183 СКУ.

Пріоритет найкращих інтересів дитини як принцип закріплено у ст. 7 СКУ та відповідає положенням Конвенції ООН про права дитини (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року).

Ст. 9 СКУ допускає договірне врегулювання сімейних відносин, утім будь-яка домовленість не може суперечити законам України та моральним засадам суспільства — тобто батьки не можуть договором скасувати аліментний обов'язок.

Першоджерело: Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, повідомлення прес-центру від 2025 року.

Експертна оцінка

AGENTIS Expert Opinion

Позиція Касаційного цивільного суду Верховного Суду відповідає системному тлумаченню Сімейного кодексу України. Стаття 9 СКУ прямо встановлює, що будь-яка домовленість або договір між батьками не може суперечити вимогам Кодексу та моральним засадам суспільства. Оскільки обов'язок утримання дитини закріплено імперативно (ст. 180 СКУ), жодна процесуальна обставина — включно з тривалим спором про місце проживання — не може його нейтралізувати. Практично важливо, що суд розмежував два самостійні предмети позову: визначення місця проживання та стягнення аліментів. Їх змішування на рівні нижчих інстанцій призводило до порушення права дитини на утримання на весь час судового розгляду — іноді роками. Ця правова позиція ВС усуває подібну практику та зобов'язує суди розглядати аліментні вимоги незалежно від стану провадження щодо місця проживання.

Джерела

1 офіційне джерело · 1 авторитетне джерело · 2 всього

Персональний AI-аналіз

Отримайте персональний аналіз вашої справи

AI проаналізує вашу ситуацію за 420+ чинними законами України: покроковий план дій, ризики, необхідні документи, дедлайни.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.