Перейти до основного вмісту

Верховний Суд: спір про місце проживання дитини не блокує аліменти

Касаційний цивільний суд Верховного Суду постановив, що незавершений спір щодо місця проживання дитини не є підставою для відмови у стягненні аліментів, оскільки право дитини на утримання має пріоритетний характер.

12 травня 2026 р.Сімейне право1 хв читанняПершоджерело
Правова базаст. 51 Конституції Українист. 180 Сімейного кодексу Українист. 181 Сімейного кодексу Українист. 182 Сімейного кодексу України+1

Чи стосується ця зміна саме вас?

Швидка AI-перевірка за 2 хвилини, без реєстрації.

Перевірити на собі

Що вирішив Верховний Суд

Касаційний цивільний суд Верховного Суду України постановив: апеляційні суди не мають права відмовляти у стягненні аліментів лише з тієї підстави, що між батьками триває спір щодо місця проживання дитини. Право дитини на належне утримання є самостійним і не залежить від вирішення процесуального питання щодо її місця проживання.

Суд наголосив, що подібна відмова суперечить одразу двом правовим джерелам: Конвенції ООН про права дитини та конституційному обов'язку батьків утримувати своїх дітей, закріпленому у статті 51 Конституції України.

Що це означає для батьків та дітей

Рішення формує чітку судову позицію: вимога про стягнення аліментів та спір про місце проживання дитини є самостійними вимогами і розглядаються незалежно одна від одної.

Практичні наслідки для учасників сімейних спорів:

  • Для стягувача аліментів: суд не може відкласти або відмовити у задоволенні позову про аліменти, посилаючись на невирішеність питання про місце проживання дитини.
  • Для платника аліментів: посилання на тривалий судовий спір щодо місця проживання не звільняє від обов'язку утримувати дитину.
  • Для судів: апеляційна інстанція зобов'язана розглядати вимоги про аліменти по суті, не пов'язуючи їх вирішення з іншими сімейними спорами.

Детальніше про порядок стягнення аліментів та права дитини читайте у розділі /knowledge/alimenty-v-ukraini.

Правова база

Рішення Касаційного цивільного суду Верховного Суду України ґрунтується на таких нормах:

  • Стаття 51 Конституції України — конституційний обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
  • Конвенція ООН про права дитини (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) — пріоритетний захист інтересів дитини.
  • Стаття 180 Сімейного кодексу України — обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
  • Стаття 181 Сімейного кодексу України — способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
  • Стаття 182 Сімейного кодексу України — визначення розміру аліментів судом.

Експертна оцінка

AGENTIS Expert Opinion

RAG-контекст у цій справі не містить прямих норм про аліменти, однак стаття 9 Сімейного кодексу України закріплює принцип, що батьки дитини можуть врегулювати свої відносини за договором лише якщо це не суперечить вимогам СКУ та моральним засадам суспільства. Саме цей принцип підкреслює: договірне або судове врегулювання одного аспекту батьківських відносин (місця проживання) не може підміняти або блокувати виконання прямого законодавчого обов'язку — утримання дитини. Позиція Верховного Суду є логічним продовженням цієї норми: обов'язок утримувати дитину виникає з закону, а не з угоди сторін чи судового рішення про місце проживання, тому його виконання не може бути поставлене в залежність від вирішення будь-якого іншого процесуального питання. Практичне значення рішення — превентивне: воно унеможливлює використання затяжних спорів про місце проживання як інструменту ухилення від аліментних зобов'язань.

Джерела

1 авторитетне джерело · 1 всього

Персональний AI-аналіз

Отримайте персональний аналіз вашої справи

AI проаналізує вашу ситуацію за 420+ чинними законами України: покроковий план дій, ризики, необхідні документи, дедлайни.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.

Верховний Суд: спір про місце проживання дитини не блокує аліменти · AGENTIS