Що вирішив Верховний Суд
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (ККС ВС) кваліфікував самовільне залишення військової частини як триваючий злочин: він розпочинається з моменту самовільного залишення або нез'явлення на службу і триває безперервно до моменту припинення протиправного стану — добровільного повернення, затримання або іншого юридично значущого факту.
Відповідно до позиції суду, триваючий характер правопорушення має пряме процесуальне значення: строки давності починають спливати не з дня початку діяння, а з дня його фактичного припинення.
Яке законодавство застосовується при зміні КК
Суд окремо наголосив на питанні темпоральної дії кримінального закону. Якщо протягом тривання злочину за ст. 407 КК України законодавець змінив санкцію або диспозицію норми, застосовується закон, що був чинним на момент закінчення правопорушення, а не на момент його початку.
Цей висновок ґрунтується на загальному принципі дії кримінального закону в часі (ст. 4 КК України): закон, що визначає злочинність і караність діяння, застосовується до діянь, вчинених після набрання ним чинності. Для триваючих злочинів «момент вчинення» — це момент припинення протиправного стану.
Практичне значення: якщо санкція за самовільне залишення частини була посилена під час тривання злочину, суд застосовує нову, більш сувору редакцію норми, чинну на день фактичного закінчення діяння.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
- Стаття 407 КК України — самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно без поважних причин на службу.
- Стаття 4 КК України — чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- Стаття 49 КК України — строки давності притягнення до кримінальної відповідальності (для триваючих злочинів спливають з дня припинення діяння).
Детальніше з практикою застосування військово-кримінального законодавства можна ознайомитись у розділі /knowledge/military-criminal-law порталу AGENTIS.