Перейти до основного вмісту

Верховний Суд: наїзд на патрульного без умислу — не напад на поліцейського

Верховний Суд підтвердив виправдувальний вирок водію, який збив патрульного під час ДТП: відсутність прямого умислу унеможливлює кваліфікацію діяння як нападу на працівника правоохоронного органу.

Олександр Кравченко, магістр права · 29 серпня 2026 р.

Підготовлено за допомогою AI на основі наведених джерел.

29 серпня 2026 р.Кримінальне право2 хв читанняПершоджерело
Правова базаст. 342 КК України (опір або насильство щодо працівника правоохоронного органу)ст. 24 КК України (форми вини — прямий умисел)ст. 438 КПК України (підстави для залишення касаційної скарги без задоволення)

Стосується вашої ситуації?

Швидка AI-перевірка за 2 хвилини, без реєстрації.

Розібратися у своїй ситуації

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд залишив без змін виправдувальний вирок водію, якого обвинувачували у нападі на патрульного поліцейського внаслідок наїзду під час дорожньо-транспортної пригоди. Касаційну скаргу прокурора суд відхилив повністю.

Ключова правова позиція: кваліфікація діяння як нападу на працівника правоохоронного органу вимагає встановлення прямого умислу — усвідомленого бажання особи вчинити насильницькі дії саме щодо представника влади. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що водій не мав наміру збити поліцейського, а наїзд стався внаслідок обставин ДТП.

Що це означає для правозастосування

Рішення Верховного Суду формує чітку правову позицію: сам факт заподіяння шкоди правоохоронцю під час ДТП не є достатньою підставою для кваліфікації за статтею про напад на поліцейського.

Для притягнення до відповідальності за спеціальним складом злочину (напад на працівника правоохоронного органу) прокуратура зобов'язана довести:

  • наявність прямого умислу — особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер дій і бажала їх настання;
  • спрямованість дій саме проти правоохоронця як представника влади;
  • причинно-наслідковий зв'язок між умисними діями та наслідками.

За відсутності прямого умислу діяння може бути перекваліфіковане за загальними нормами КК України (необережне заподіяння шкоди, порушення правил дорожнього руху тощо), але не як напад на поліцейського.

Порівняльний блок «До → Після»:

Позиція прокурора Позиція Верховного Суду
Наїзд на патрульного = напад на правоохоронця Без прямого умислу — не напад на поліцейського
Достатньо факту заподіяння шкоди поліцейському Обов'язкове встановлення умислу на насильство щодо представника влади
Касаційна скарга підлягає задоволенню Касаційна скарга залишена без задоволення

Для практиків це рішення є важливим орієнтиром: сторона захисту може посилатися на нього при оскарженні обвинувачень, де прокуратура кваліфікує ДТП за спеціальними складами злочинів проти правоохоронців без доведення умислу. Детальніше про елементи складу злочину — у базі знань AGENTIS.

Правова база

  • Кримінальний кодекс України — норми про напад на працівника правоохоронного органу (спеціальний склад злочину);
  • Кримінальний процесуальний кодекс України — касаційне провадження;
  • Правова позиція Верховного Суду у справі про наїзд на патрульного (рішення 2024–2025 рр., джерело: sud.ua).

Експертна оцінка

AGENTIS Expert Opinion

Аналітичний блок AGENTIS. Рішення Верховного Суду відтворює принцип, закріплений у доктрині кримінального права: суб'єктивна сторона злочину — умисел — є обов'язковим елементом складу для спеціальних норм про насильство щодо представників влади. Аналогічний підхід Верховний Суд застосовує і в суміжних категоріях справ: зокрема, у практиці щодо шахрайства (ст. 190 КК) усталена позиція полягає в тому, що «необхідно в обов'язковому порядку встановлювати умисел особи на заволодіння майном у момент його отримання; в іншому випадку мова йтиме про відсутність складу злочину» — цей принцип пронизує всю систему кримінально-правової кваліфікації умисних злочинів. Відтак, кваліфікація ДТП як «нападу» без доведення прямого умислу суперечила б загальній логіці КК України, де умисел є конститутивною ознакою насильницьких злочинів проти представників влади. Практичний наслідок для сторін кримінального провадження: тягар доведення умислу лежить на стороні обвинувачення; недоведеність умислу тягне виправдання або перекваліфікацію на необережний склад злочину з істотно м'якшими санкціями.

Джерела

1 авторитетне джерело · 1 всього

Пов'язані матеріали

Цивільне право: договори, майно та спори
Персональний AI-аналіз

Отримайте персональний аналіз вашої справи

AI проаналізує вашу ситуацію за 420+ чинними законами України: покроковий план дій, ризики, необхідні документи, дедлайни.

Тижневі правові оновлення

Ключові зміни у законодавстві та пояснення українською — раз на тиждень.

Надсилаючи email, ви погоджуєтесь отримувати періодичні правові оновлення AGENTIS. Відписка — у кожному листі. Деталі — політика конфіденційності.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.