Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд України сформулював правову позицію: дитина, яка досягла 14-річного віку, має право самостійно визначати місце свого проживання. Судове втручання у питання проживання дитини допускається лише тоді, коли батьки не здатні дійти згоди самостійно.
Суд наголосив, що при вирішенні таких спорів пріоритетом є найкращі інтереси дитини та збереження стабільного середовища її розвитку. Держава зобов'язана забезпечити участь обох батьків у вихованні дитини після розірвання сімейних відносин і мінімізувати негативні наслідки для неї.
Що це означає для батьків і дітей
Практично позиція Верховного Суду означає: суд не підмінятиме волю дитини старше 14 років, якщо вона чітко висловила своє бажання щодо місця проживання. Рішення суду має відображати, а не ігнорувати цю позицію.
Для батьків, які перебувають у спорі, це означає, що:
- досягнення батьківської домовленості є пріоритетом перед судовим розглядом;
- суд розглядатиме справу лише як крайній захід;
- інтереси дитини, а не позиція когось із батьків, є визначальним критерієм.
Відповідно до статті 9 Сімейного кодексу України, батьки дитини можуть урегулювати питання її проживання за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам Кодексу та моральним засадам суспільства. Така домовленість є обов'язковою до виконання.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
Позиція Верховного Суду ґрунтується на нормах Сімейного кодексу України, зокрема:
- Ст. 160 СКУ — право дитини на проживання з батьками та визначення місця проживання;
- Ст. 161 СКУ — порядок визначення місця проживання дитини при роздільному проживанні батьків;
- Ст. 171 СКУ — обов'язок батьків, суду та інших органів враховувати думку дитини;
- Ст. 9 СКУ — можливість урегулювання сімейних відносин за домовленістю сторін.
Джерело: офіційна публікація на порталі судової влади України sud.ua.