Що вирішив Верховний Суд
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду підтвердив: якщо особа на момент реєстрації батьківства достеменно знала, що не є біологічним батьком дитини, вона позбавляється права оспорювати батьківство у суді — незалежно від результатів ДНК-експертизи.
Правова підстава — ч. 2 ст. 136 Сімейного кодексу України (СК України), яка прямо забороняє оспорювання батьківства особою, котра на момент реєстрації знала про відсутність кровного споріднення з дитиною. Суд наголосив, що ДНК-тест підтверджує лише біологічний факт, однак не є підставою для скасування юридично оформленого батьківства, якщо волевиявлення особи при реєстрації було вільним та усвідомленим.
Коли виняток усе ж можливий
Винятки з цього правила є вичерпними. Верховний Суд зазначив, що оспорити батьківство можна лише у разі, якщо волевиявлення особи при реєстрації було порушене — зокрема, внаслідок погроз, насильства або введення в оману (ст. 230–233 Цивільного кодексу України щодо правочинів, вчинених під впливом помилки, обману чи насильства).
Таким чином, тягар доказування покладається на позивача: він має довести не лише відсутність біологічного зв'язку, а й конкретний дефект волевиявлення на момент реєстрації.
Для розуміння загальних засад регулювання сімейних відносин та меж договірної свободи у цій сфері — див. базові норми Сімейного кодексу України.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
- Ч. 2 ст. 136 СК України — заборона оспорювання батьківства особою, яка знала про відсутність кровного зв'язку на момент реєстрації.
- Ст. 128 СК України — порядок визнання батьківства за заявою чоловіка та матері дитини.
- Ст. 230–233 ЦК України — підстави для визнання правочину недійсним через помилку, обман, насильство або погрозу.
- Рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (справа опублікована на sud.ua).