Що вирішив Верховний Суд
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду роз'яснив, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів виникає у того з батьків, з ким дитина фактично проживає, — незалежно від того, чи розглядається окремо спір про визначення місця проживання дитини. Таким чином, відсутність судового рішення щодо місця проживання дитини не є підставою для відмови у розгляді позову про аліменти.
Суд також зазначив, що апеляційна інстанція зобов'язана оцінювати фактичне утримання дитини тим із батьків, хто звернувся з позовом, а не обмежуватися констатацією наявності між батьками спору. Таке роз'яснення спрямоване на захист майнових інтересів дитини та недопущення затягування процесу стягнення аліментів через процесуальні формальності.
Що це означає для батьків
Батько або мати, з якими дитина фактично мешкає, можуть одночасно вести два окремі судові провадження — щодо місця проживання дитини та щодо стягнення аліментів — або ж подати позов про аліменти першим, не чекаючи завершення спору про місце проживання.
Практично це означає:
- суд не може відмовити у відкритті провадження про аліменти лише через те, що місце проживання дитини ще не визначене судовим рішенням;
- апеляційний суд при перегляді справи зобов'язаний досліджувати докази фактичного утримання дитини;
- затягування суміжного спору не позбавляє дитину права на своєчасне матеріальне забезпечення.
Докладніше про порядок стягнення аліментів читайте у розділі /knowledge/alimenty-stягненnya.
Disclaimer: Матеріал носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
Правова база
Правовідносини щодо стягнення аліментів на дитину регулюються Сімейним кодексом України, зокрема:
- ст. 180 СКУ — обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття;
- ст. 181 СКУ — способи виконання батьками обов'язку утримання дитини, включно з судовим порядком;
- ст. 161 СКУ — визначення місця проживання дитини як окремий предмет спору, що не обумовлює право на аліменти;
- ст. 9 СКУ — можливість врегулювання сімейних відносин за домовленістю сторін, якщо це не суперечить вимогам Кодексу та законів України.
Позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (справа опублікована на офіційному ресурсі судової влади України).