Верховна Рада реформувала факторинг: зміни до ЦК України

29 квітня 2026 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12307, який оновлює ст. 1077 Цивільного кодексу та виключає статті 1078–1086 ЦК з перенесенням норм до окремого закону «Про факторинг».

2 травня 2026 р.Корпоративне право1 хв читанняПершоджерело
Правова базаст. 1077 ЦК Українист. 1078 ЦК Українист. 1079 ЦК Українист. 1080 ЦК України+7

Чи стосується ця зміна саме вас?

Швидка AI-перевірка за 2 хвилини, без реєстрації.

Перевірити на собі

Що ухвалила Верховна Рада

Верховна Рада України 29 квітня 2026 року ухвалила законопроєкт №12307, який запроваджує системну реформу регулювання факторингових відносин. Закон вносить зміни до Цивільного кодексу України та синхронізує національне законодавство з Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг.

Оновлена редакція ст. 1077 ЦК України закріплює, що фактор набуває право вимоги за ціну, а клієнт сплачує фактору винагороду. Це уточнення усуває попередню правову невизначеність щодо природи факторингової операції — чи є вона відступленням права вимоги за плату, чи наданням фінансової послуги з елементами кредитування.

Статті 1078–1086 ЦК України виключаються з кодексу. Норми, що в них містилися, переносяться до спеціального закону «Про факторинг», який має стати основним регуляторним актом у цій сфері.

Що це означає для учасників ринку

Реформа безпосередньо стосується банків, небанківських фінансових установ, факторингових компаній та підприємств, що використовують факторинг для управління дебіторською заборгованістю.

Перенесення детальних норм із ЦК до спеціального закону «Про факторинг» означає, що правове регулювання галузі стане більш гнучким: зміни до спецзакону вноситимуться простіше, ніж до кодифікованого акта. Водночас учасники ринку мають відстежити набрання чинності спецзаконом, оскільки саме він визначатиме операційні вимоги до факторингових договорів.

Синхронізація з Конвенцією УНІДРУА відкриває ширші можливості для транскордонних факторингових операцій та уніфікує підходи до визначення прав і обов'язків сторін у міжнародних угодах.

Детальніше про договірні зобов'язання у цивільному праві — у розділі Цивільне право.

Правова база

  • Ст. 1077 ЦК України (в редакції законопроєкту №12307) — визначення факторингу: фактор набуває право вимоги за ціну, клієнт сплачує винагороду.
  • Ст. 1078–1086 ЦК України — виключені з Цивільного кодексу; норми перенесено до закону «Про факторинг».
  • Законопроєкт №12307 — ухвалений Верховною Радою України 29 квітня 2026 року.
  • Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг — міжнародний стандарт, з яким синхронізовано реформу.

Експертна оцінка

AGENTIS Expert Opinion

RAG-контекст у цій справі не містить статей, безпосередньо присвячених факторингу або ст. 1077 ЦК. Проте з точки зору загальних засад цивільного права показовою є ст. 629 ЦК України («Обов'язковість договору»): вона закріплює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Саме ця норма залишається незмінною базою для всіх факторингових правовідносин — незалежно від того, де розміщені спеціальні правила (у ЦК чи у спецзаконі). Практичне значення реформи полягає в тому, що оновлена ст. 1077 ЦК чітко розмежовує два елементи факторингової операції: перехід права вимоги (за ціну) та винагороду клієнта. Це усуває дискусію про правову природу факторингу, яка раніше ускладнювала кваліфікацію договорів у спорах. Водночас ст. 14 ЦК України («Виконання цивільних обов'язків») нагадує: обсяг зобов'язань сторін визначається договором або актом цивільного законодавства — тобто після набрання чинності спецзаконом «Про факторинг» саме він стане першочерговим регулятором для визначення прав і обов'язків фактора та клієнта.

Джерела

Джерела (1)

Персональний AI-аналіз

Отримайте персональний аналіз вашої справи

AI проаналізує вашу ситуацію за 420+ чинними законами України: покроковий план дій, ризики, необхідні документи, дедлайни.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.