Сімейне право

ВС: самочинна зміна місця проживання дитини підлягає виправленню

Верховний Суд у справі № 522/1267/24-Е підтвердив: якщо один із батьків самовільно змінює місце проживання дитини, суд зобов'язаний повернути її до визначеного рішенням місця проживання — за умови, що це відповідає інтересам дитини.

9 квітня 2026 р.·Правова база: ст. 161 СК України, ст. 162 СК України, ч. 1 ст. 163 СК України·Першоджерело ↗

Маєте схожу ситуацію? AI проаналізує вашу справу за законодавством України.

Описати ситуацію →

Що сталося

Верховний Суд розглянув справу № 522/1267/24-Е, у якій один із батьків самочинно, без згоди іншого батька та всупереч чинному судовому рішенню, змінив місце проживання дитини. ВС підтвердив, що такі дії є незаконними та підлягають виправленню шляхом повернення дитини до місця проживання, визначеного судом. При цьому суд наголосив: повернення дитини є обов'язковим лише тоді, коли воно не суперечить її найкращим інтересам.

Суд також зафіксував принципову позицію щодо неприпустимості самочинних дій батьків у питаннях, які вже врегульовані судовим рішенням. Пріоритет інтересів дитини залишається визначальним критерієм при вирішенні будь-яких спорів щодо її місця проживання.

Що це означає

Для батьків це рішення означає, що одностороння зміна місця проживання дитини без згоди іншого з батьків або без нового судового рішення може стати підставою для примусового повернення дитини. Суд не братиме до уваги фактичне проживання як доконаний факт, якщо воно є результатом самовільних дій.

Для практики сімейних спорів рішення закріплює: виконання судових рішень щодо місця проживання дитини є обов'язковим, а їх зміна можлива лише в судовому порядку — через подання відповідного позову із доведенням зміни обставин та обґрунтуванням інтересів дитини.

Правова база

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а у разі спору — судом. Згідно з ч. 1 ст. 163 СК України, той із батьків, з яким проживає дитина, зобов'язаний не перешкоджати другому з батьків спілкуватися з нею. Стаття 162 СК України передбачає, що той із батьків, хто самочинно, без згоди другого з батьків або без відповідного рішення суду, змінив місце проживання дитини, зобов'язаний повернути її за попереднім місцем проживання. Крім того, ст. 109 СК України закріплює право подружжя врегулювати питання проживання дітей договором, який набуває обов'язкової сили після затвердження судом.

Disclaimer: Матеріал носить виключно інформаційний характер і не є юридичною консультацією.

⚖️

AGENTIS Expert Opinion

Аналітичний блок AGENTIS. Рішення Верховного Суду у справі № 522/1267/24-Е є важливим орієнтиром для правозастосовної практики у сімейних спорах. З точки зору системного аналізу законодавства, ВС фактично підтвердив: судове рішення про місце проживання дитини є обов'язковим для виконання обома батьками, а його ігнорування не породжує правових наслідків на користь того, хто діяв самочинно. Це узгоджується із загальним принципом обов'язковості виконання зобов'язань, закріпленим у ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами), який за аналогією поширюється і на судові рішення як юрисдикційні акти. Водночас ВС не застосував механічний підхід: критерій «інтересів дитини» є фільтром, що може унеможливити повернення навіть у разі доведеної самочинності дій батька чи матері. Це відповідає конституційному принципу пріоритету прав дитини та міжнародним стандартам, зокрема Конвенції ООН про права дитини. Практичний висновок: батькам, які вважають, що зміна місця проживання дитини є необхідною, слід діяти виключно через судовий порядок — шляхом подання позову про зміну місця проживання із доведенням нових обставин, а не через самочинне переміщення дитини.

Джерела

Потрібна персональна консультація?

AI-аналіз вашої конкретної ситуації за 500+ законами України. Покроковий план дій, ризики, необхідні документи.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.