Україна вперше оголосила підозру прокурору РФ за переслідування полоненого

Прокуратура АР Крим та м. Севастополя повідомила про підозру прокурору Ростовської області РФ за незаконне кримінальне переслідування військовослужбовця ГУР МО України, захопленого в полон у 2024 році.

9 квітня 2026 р.·Правова база: ч. 1 ст. 438 КК України, ст. 99 Женевської конвенції III 1949 року, ст. 75 Додаткового протоколу I 1977 року·Першоджерело ↗

Маєте схожу ситуацію? AI проаналізує вашу справу за законодавством України.

Описати ситуацію →

Що сталося

Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вперше в українській правовій практиці оголосила підозру прокурору прокуратури Ростовської області Російської Федерації. Підставою стало незаконне кримінальне переслідування військовослужбовця Головного управління розвідки Міністерства оборони України, який був захоплений у полон поблизу Криму у 2024 році. Дії російського прокурора кваліфіковано за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни.

Це перший задокументований випадок, коли Україна притягує до кримінальної відповідальності посадову особу прокуратури іноземної держави за дії, вчинені щодо українського військовополоненого в рамках збройного конфлікту.

Що це означає

Для українських військовослужбовців та їхніх родин це рішення є важливим сигналом: держава фіксує та юридично кваліфікує кожен випадок порушення міжнародного гуманітарного права щодо полонених. Повідомлення про підозру формує доказову базу, яка може бути використана в міжнародних судових інстанціях.

Для правової системи України цей прецедент означає розширення практики застосування статті 438 КК України щодо іноземних посадових осіб — не лише військових, а й цивільних службовців, які беруть участь у незаконному переслідуванні полонених. Незважаючи на те що виконання вироку в умовах триваючого збройного конфлікту є практично неможливим, документування злочинів має значення для майбутніх механізмів правосуддя.

Правова база

Дії підозрюваного кваліфіковані за ч. 1 ст. 438 КК України («Порушення законів та звичаїв війни»), яка передбачає відповідальність за жорстоке поводження з військовополоненими, незаконне кримінальне переслідування осіб, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, та інші порушення Женевських конвенцій.

Міжнародно-правову основу становлять:

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 року (III Конвенція), зокрема ст. 99, яка забороняє притягнення військовополоненого до відповідальності за дії, що не є забороненими законом держави-захоплювача або міжнародним правом;
Додатковий протокол I до Женевських конвенцій 1977 року, ст. 75 — гарантії справедливого судочинства щодо осіб, які перебувають у владі сторони конфлікту.

Disclaimer: Матеріал носить виключно інформаційний характер і не є юридичною консультацією.

⚖️

AGENTIS Expert Opinion

Аналітичний блок AGENTIS Оголошення підозри прокурору Ростовської області РФ за ч. 1 ст. 438 КК України є юридично значущим прецедентом з кількох причин. По-перше, стаття 438 КК України охоплює широке коло суб'єктів — будь-яку особу, яка вчинила порушення законів та звичаїв війни, незалежно від її громадянства чи посадового статусу. Залучення до кола підозрюваних прокурора — цивільного службовця системи обвинувачення іноземної держави — свідчить про системний підхід українського слідства до документування ланцюга відповідальності за порушення міжнародного гуманітарного права. По-друге, незаконне кримінальне переслідування військовополоненого є прямим порушенням ст. 99 Женевської конвенції III, яка встановлює, що жоден військовополонений не може бути засуджений без попереднього судового розгляду та без надання йому засобів захисту. Участь прокурора у такому переслідуванні формує його індивідуальну кримінальну відповідальність. Варто зазначити, що наданий RAG-контекст не містить безпосередньо релевантних норм КК України щодо ст. 438 або норм міжнародного гуманітарного права, тому аналіз ґрунтується виключно на загальновідомих нормах чинного законодавства та міжнародних договорів, ратифікованих Україною. З практичної точки зору, повідомлення про підозру в умовах збройного конфлікту є насамперед інструментом формування доказової бази для подальшого міжнародного переслідування — у тому числі в рамках механізмів Міжнародного кримінального суду або спеціалізованого трибуналу щодо злочину агресії проти України.

Потрібна персональна консультація?

AI-аналіз вашої конкретної ситуації за 500+ законами України. Покроковий план дій, ризики, необхідні документи.

Почати аналіз ситуації Згенерувати документ

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для аналізу конкретної ситуації скористайтесь AI-аналізом.